Слово про слова

Л. Я. Івахова, Л.А.Пітюренко,

П’ятихатська ЗШ I-III ст. № 1, Дніпропетровська область

Класний керівник.  Шановні діти, наша класна година присвячена Дню української писемності і мови, що відзначається 9 листопада.

          Сьогодні ми поговоримо з вами про слова. Про їх значення, можливості, велич. В давнину значення слова розуміли так: що сказано, те й збудеться. Звідси виникла віра в магічну та рушійну силу слова. Слова можуть врятувати людину, можуть убити, можуть вилікувати, а можуть накликати хвороби, можуть привести друга да нашої оселі, а можуть зробити так, що він забуде до тебе дорогу.

 

          В світі існує безліч різних мов і діалектів, на яких говорять жителі нашої планети. Існує легенда, яка пояснює безліч мов. Хто із вас пам’ятає легенду про Вавилонську вежу?

Учень розказує легенду.

           На всій Землі була одна мова. Люди вирішили побудувати вежу  висотою до небес і тим самим себе прославити. Але Бог, розгнівавшись на людей за їх непомірну гординю, змішав їх мови так, щоб ніхто не розумів нікого, і будівельники вже не могли домовитися про свою роботу. Вежа залишилась недобудованою. Місто це називається Вавилон (древнє місто на березі Єфрату, назва перекладається як ”ворота Бога”).

Бібліотекар.Послухайте уривок з твору Євгена Гуцала “Якого кольору слова”

        “А якого кольору слова?

          Тихесенько вимовляю слово “зелений”, і постає переді мною все зелене, і я вже чомусь не сумніваюсь, що саме це слово зеленого кольору. Вимовляю слово “мама”- і ввижається мені добра її усмішка, каре іскристе мерехтіння в очах, ласкаве звучання голосу. Жоден колір, либонь, не пов’язується з її образом, тільки здається, наче сяє чимось золотистим від очей, вишневим од губ, яблуками – антонівками від рук – і за всім цим щемко постає слово “рідна”, яке, здається, саме зовсім позбавлене кольору, а тільки дороге воно, ніжне, хвилююче, мов усі кольори, разом узяті.

        А слово “осінь” туге й жовте, наче віск.

        Слово “пролісок’ – біле й чомусь од нього пахне сніжком, який починає танути, й гострою весняною землею,  і торішнім перепрілим листям. Слово ‘зозуля’ якесь ніжне, зелененьке, мов пух на вербах, бо коли зозуля починала кувати і цьому році, то зелень на деревах була молода й свіжа, вербовий цвіт опадав на воду , й здавалось, що вода зацвіла ніжним, смарагдовим пушком.”

Класний керівник. В житті людини слова мають велике значення, давайте з’ясуємо це на прикладах. Ваша задача розповісти про свої почуття, враження після почутої фрази  ( за кожну відповідь учень отримує фішку).

  - який ти молодець!

  - у тебе все вийде!

  - який ти товстий!

  - ти все одна це не зробиш!

  - яка ти сьогодні красива!

Учениця.   Ти постаєш в ясній обнові,

                     Як пісня линеш, рідне слово,

                     Ти наше диво калинове,

                      Кохана українська мово!

                      Плекаймо в серці кожне гроно-

                      Прозоре диво калинове.

                      Хай квітне, пломенить червоно

                      В сім’ї великій, вольній, новій!

Класний керівник. Люди не завжди могли писати. Свої думки вони зображали за допомогою малюнків. Ще й зараз знаходять археологи різні малюнки на скелях, але ми не завжди можемо зрозуміти їх. Давайте спробуємо за допомогою малюнків передати свою думку і зрозуміти про що нам говорять. (Бажаючий учень отримує карточку із прислів’ям, зображає прочитане за допомогою малюнка, останні учні повинні зрозуміти зображене. За правильну відповідь учень отримує фішку.)

-        Яблуко від яблуні недалеко падає

   -  Не плюй в колодязь, прийдеться води напитись

-        На злодію і шапка горить

Бібліотекар.  Мова  - це великий дар природи. У світі налічується близько 3тисяч мов. І у кожного народу вона своя. І серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – українська мова. Наш народ створював свою мову віками. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнано світом. У 1928 році, у Парижі на Міжнародному конкурсі мов українська мова зайняла III місце (після французької і перської).

Класний керівник. Прослухайте пісню ‘Історія’ на слова Вадима Крицького, у виконанні Віталія Мозгового.(Звучить пісня)

Учень.  Частини мови - не всі однакові,

                Слова барвінкові, слова калинові.

                Щоб швидко їх розпізнавати,

                Треба мову добре знати.

Бібліотекар. Оголошується конкурс загадок. Потрібно відгадати частини мови (за правильну відповідь учень отримує фішку).

Учень.  Я така частина мови,

               Що належить до службових.

               Я буваю лиш одним:

               Похідним – непохідним.

               Задля, посеред, із-за,

               І для мене це знаменно,

               Що всі звуть мене...             (прийменник).

Учень.  Всі на світі добре знають,

               Що предмет я означаю.

            -  Хто чи що,- ви запитайте

            І про мене все дізнайтесь.

            Парта, зайчик, дошка, котик...

            Маю рід, число, відмінок

            І чотири аж відміни.

            Хто я? Знайте достеменно:

            Називаюсь я...                    (іменник).

Учень. Я розрядів вдосталь маю

               І предмет я означаю,

               Його ознаку чи кількість,

               Ви учіть про мене тільки.

               Особливий я й зворотний,

               І питальний, і відносний,

               Заперечний і вказівний,

               Означальним можу бути,

               Варто все це не забути.

               Частіш згадуйте про мене,

               Називаюсь я ...                  (займенник).

Учень. Я веселий і звабливий,

               Гарний, милий і красивий,

               Несказанний, незрівнянний;

               Маю ступінь порівняння.

               Я відносний чи присвійний,

               А чи якісний незмінно,

               Відповім я залюбки

               На питаннячко який?

               Маю ознаку предмета,

               Називаюсь я ...                (прикметник).

Учень. Я важливий, що й казати,

               Можу вміло пов’язати

               Однорідні члени чинно

               Й складних речень теж частини.

               А, але, і – я сурядний,

               Що, немов, як, щоб – підрядний.

               Скрізь впишусь я досить влучно,

               Називаюсь я ...                (сполучник).

Учень. Дуже я люблю всі дії,

               І що хочеш, я умію.

               Є у мене вид і час,

               Спосіб маю повсякчас.

               Лиш учить мене сумлінно,

               Одізвусь я неодмінно,

               Вмію діяти чудово,

               Отже, звусь я .....              (дієслово).

 Учень. Я емоцій скільки маю,

               Почуття я виражаю:

               Ой, ай, о, ого, іч, ух,

               Аж захоплює вмить дух!

               А чи окрик, чи звертання,

               Чи ще власне спонукання:

               Гей, агов, геть, марш, ціп – ціп –

               Волевиявлення ці.

               Ще наслідувати можу

               Голоси тварин я гоже:

               Няв, ж–ж, пу–гу, ку–ку,

               Гав, ко–ко, ку–ку–рі–ку.

               Скрізь кручусь неначе дзи`га,

               Маю йменнячко я ...            (вигук).

Учень.  Я,відомо, дуже знатний,

                Кількість можу означати,

                І порядок при лічбі

                Підкажу мерщій тобі.

                Чи який, чи котрий, скільки –

                Запитай мене лиш тільки,

                Щоб не бути багатослівним,

                Називаюсь  я...                (числівник).

Бібліотекар. Конкурс закінчено, давайте підведем підсумки і визначемо найкращого знавця мови. (По кількості фішок визначаються переможці та нагороджуються призами.)

Класний керівник. Наш захід добігає кінця. Але про слова, про мову можна говорити ще довго, ще багато можна навести цікавих фактів. Тож не зупиняємось у вивченні мови, пізнаємо мову, любімо її.

Учень. Спитай себе, дитино, хто ти є,

              І в серці обізветься рідна мова;

              І в голосі яснім ім’я твоє

              Проосяє, наче зірка світанкова.

                    З родинного гнізда, немов пташа,

                    Ти полетиш, де світу далечизна,

                    Та в рідній мові буде вся душа

                     І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

              У просторах, яким немає  меж,

              Не згубишся, як на вітрах полова.

              Моря перелетиш і не впадеш,

              Допоки буде в серці рідна мова.

Література.

           1. А.П.Кушнір “Барви рідного слова”. “Виховні заходи”        

            2. М.А.Аралова “Классный час играючи”.Москва.2002.

            3.Євген Гуцало “Якого кольору слова”. К.Дніпро.2002.

            4. Дмитро Павличко “Рідна мова”. Поезії.1989.